Наприкінці липня в Україні традиційно відзначають річницю Хрещення Русі-України. Цього року виповнюється 1032 роки,  як князь Володимир охрестив киян, а саме 988 рік вважають початком нової епохи давньоруської держави.

У 988 році князь Володимир, син князя Святослава, прийняв історичне рішення про хрещення Русі та хрестився сам із дружиною. При хрещенні він отримав ім’я Василь, а місце в історії Києва стало називатися Хрещатиком.

Ця історична подія відкривала шлях приєднання до європейської спільноти, яка сповідувала християнство. З прийняттям християнства значно розширилися економічні та культурні зв'язки Київської Русі з багатьма європейськими країнами і в першу чергу з Візантією, що позитивно позначилося на торгових і на культурних відносинах.

В храмах, богослужіння здійснювалося на зрозумілій народу рідній слов'янській мові, по тих книгах, які ще за століття до того були перекладені з грецької на слов'янську(болгарську, або церковнослов'янську) святими рівноапостольними братами Кирилом і Мефодієм, творцями абетки для слов'янських народів. Запам’ятовуючи кирилицю як абеткову молитву, молоді люди засвоювали і її морально-етичні установки, які впливали на думки, настрої, вчинки.  А вже з часом, у 1561 році з'явилася перша рукописна книга з мініатюрами - Пересопницьке Євангеліє, яка була написана вже староукраїнською мовою монахами Пересопницького монастиря.

Християнство справило потужний вплив і на становлення Давньоруської держави. Саме церква  підтримувала населення різних земель, виховувала усвідомлення спільної релігійної приналежності, виступала головним фактором консолідації. До того ж церква стала головним поширювачем писемної культури. У Києві та інших містах почали влаштовувати школи і книгописні майстерні. Християнізація вплинула на розвиток будівництва, архітектури, малярства. Почалося будівництво православних храмів. Церква сприяла створенню на Русі-Україні чудової архітектури, розвитку мистецтва (особливо іконографії). Більшістю кам’яних споруд, збудованих протягом Х–ХІІ ст. на Русі, були храми прикрашені монументальним і станковим живописом. Прийняття християнства сприяло розвитку зодчества й живопису, проникненню візантійської культури як спадкоємиці античної традиції. Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей.